Межовий розлад особистості:
сучасні терапевтичні можливості

 

Для спеціалістів, які працюють з межовим розладом особистості (МРО), розуміння внутрішнього світу пацієнта є надзвичайно важливим. Симптоматика МРО включає як афективний компонент, так і особливості особистісної регуляції, що вимагає від спеціаліста індивідуального підходу до кожного пацієнта. У цій статті ми розберемо внутрішній світ пацієнтів з МРО крізь призму трьох доказових методів: Терапії, основаної на менталізації (MBT), Терапії, основаної на перенесенні (TFP) та Схема-терапії (ST).

 

Терапія, основана на менталізації

З точки зору Пітера Фонагі та Ентоні Бейтмана, межовий розлад особистості характеризується нестабільною менталізацією в умовах надмірної емоційної активації.

Менталізація – це форма переважно несвідомої психічної діяльності, яка дозволяє людині сприймати та інтерпретувати власну поведінку та поведінку інших як таку, що грунтується на внутрішніх психічних процесах (намірах, почуттях, думках, бажаннях), а не є просто спонтанною реакцією на подію.

Простіше кажучи, це здатність «розуміти непорозуміння» та усвідомлювати, що за кожною дією стоїть певний психологічний процес, більший, ніж зовнішній поведінковий прояв.

Бейтман і Фонагі виділили основні ознаки менталізації, що продовжують розширюватися:

• Здатність бачити себе збоку, а інших – зсередини, тобто дивитися глибше поведінкових проявів і розуміти мотиви.
• Розуміння що ми ніколи не можемо знати на 100%, що думає інша людина. Це завжди гіпотеза, а не абсолютний факт.
• Здатність до менталізації розвивається в дитинстві через «віддзеркалення» дитини батьками. Якщо дорослий адекватно віддзеркалює емоції малюка, той вчиться розпізнавати свої стани. В дитинстві пацієнтів з МРО зазвичай не було батьківської фігури, яка б могла в достатній спосіб віддзеркалити почуття дитини, «контейнувати» та пояснити їх дитині.
  
  

Ознаки недостатньої менталізації:

• • Психічна рівність: внутрішній стан, думки і емоції сприймаються як об'єктивна реальність ("якщо мені боляче – значить, мене зраджують"). Інакше кажучи, емоції або припущення сприймаються як беззаперечні факти реальності.
  • Цілеспрямований (телеологічний) режим: почуття та дії сплутані. Істинність почуттів має підтверджуватися лише фізичною дією ("якщо ти мене любиш –доведи це ділом зараз"). В терапії це може проявлятись тим, що пацієнт пише терапевту і очікує відповіді, або затримує сесії і сприймає це як доказ того, що терапевту на нього не байдуже.
  • Епістемічна недовіра: через порушення довіри до соціальних повідомлень пацієнт постійно тестує терапевта, що веде до швидких розривів та драматизації. Може проявлятися як псевдоменталізація – поверхневі тривалі обговорення, без занурення вглиб.
    
    

Терапія, основана на перенесенні

Отто Кернберг, розглядаючи межовий розлад, фокусується на межовій організації особистості, де домінує дифузія ідентичності – відсутність цілісного та стабільного образу "Я".

 

За Кернбергом, пацієнтам з МРО характерні захисти:

• Розщеплення: психіка тримає "повністю хороші" та "повністю погані" образи ізольованими, щоб уникнути хаосу. Світ стає чорно-білим, оскільки амбівалентність є нестерпною.
• Проективна ідентифікація: пацієнт несвідомо організовує стосунки так, щоб інша людина почала відчувати його власний нестерпний афект (наприклад, провину чи безпорадність) та підштовхує до відповідної проекціям поведінки, щоб знизити власний внутрішній тиск.
  
  

Складність полягає в тому, що в моменти конфліктів, абсолютно нормальних в будь-якому здоровому стосунку, пацієнт з МРО може докорінно змінити те, як він сприймає іншу людину. Той, хто був нещодавно «хорошим», «любленим», «надійним», може миттєво стати «поганим», «відкидаючим» та «байдужим», якщо, наприклад, не відписує миттєво на повідомлення або встановлює кордони.

Автономія іншої людини, її «інакшість» – поглядів, бажань, почуттів – сприймається як відкинення і викликає глибокий біль та обурення. Після того як людина миттєво переходить з «хорошого» об’єкту прив’язаності в «поганий» вона відкидається, стосунок розривається, обговорення зазвичай неможливе в момент переживання сильних почуттів. Це відбувається тому, що людям з МРО складно витримувати амбівалентність почуттів: людина не може бути і хорошою, і такою, що зробила помилку, наприклад; вона миттєво стає «повністю поганою». Все це ускладнює стосунок та робить його вкрай нестабільним, інтенсивним.